19 квітня 2015р. відбулася прем'єра балету-казки "Пітер Пен"
Я-Дитинство, Я світло і Радість!
Запитайте мене: У чому щастя землі?
У пізнанні.
У мистецтві та у роботі.
Пізнаючи мистецтво у собі, пізнаєш природу, життя світу, сенс життя, пізнаєш душу – талант.
Вище цього щастя немає.
К.С.Станіславський
І, дійсно, пізнаючи мистецтво в собі, ми пізнаємо життя світу, …а, пізнаючи і розкриваючи душу і талант дитини, ми здобуваємо справжнє щастя.
«Ми (педагоги, діти, батьки) – обранці у цьому світі», – каже директор Харківської хореографічної школи заслужений діяч мистецтв України Наталія Ржевська. «Дитина, потрапляючи в 3-4 роки в хореографічну школу, вривається в особливий світ творіння, відчуваючи ні з чим не порівняти почуття причетності до чарівного дійства на сцені. І не просто на сцені, а на Великій сцені ХНАТОБ ім. Лисенка. Харківська хореографічна школа та театр – це єдиний творчий організм, який нерозривно пов'язаний і живе кілька поколінь. Випускники школи, продовживши вдосконалювати свою майстерність у найкращих хореографічних училищах, потім займають гідне місце у балетній трупі театру».
У виставах Дитячого балетного театру у єдиному творчому процесі разом – учні школи та артисти балету театру. «Цей зв'язок дуже важливий сьогодні у світі, де накопичилося так багато агресії та негативних емоцій, – каже Наталія Олександрівна, – Адже лише мистецтво, театр, творіння (і насамперед дитяча творчість) можуть наповнити наше життя своєю творчою, позитивною енергією».
Новий проект створення хореографічної казки – також спільний. Команда ентузіастів ХНАТОБ – директор театру Орищенко О.В., художній керівник театру народний артист Болдирєв В., художній керівник балету народна артистка України С.І.Коливаванова, головний художник Н.Ф.Швець активно включилися в роботу. Нам надали Велику сцену та нове неординарне сценічне оформлення, спецефекти та костюми.
Ідея втілення на балетній сцені історії про Пітера Пена, - хлопчика, який не захотів стати дорослим належить директору Харківської хореографічної школи заслуженому митцю України Наталії Ржевській та молодому педагогові – хореографу Ірині Шепеленко. Чому сьогодні нам цікавий цей образ? Цей сюжет?
Є в «Пітері Пені» така фраза – Чарівники існують, – каже Ірина Шепеленко. Ми хотіли ще раз розповісти глядачам, що світ – це чаклунство. А хто вірить у диво? Звісно ж діти! Пітер Пен вважав, що життя – це пригода, і кінець її – також пригода. Однак, душа та серце дитини з перших днів пов'язана з матір'ю, із сім'єю. Наша вистава про взаємини в сім'ї, про відповідальність, чесність, вміння дружити – якості, які так необхідні сьогодні.
А, взагалі, наша казка про кохання, як і всі казки. «Тільки веселі, наївні та безтурботні вміють літати» - говорив Пітер Пен. Літати і, по-справжньому, мріяти можуть тільки Діти! Отже, всі люди на Землі! Адже в душі ми всі залишаємося дітьми!
Пітер Пен Зміст вистави
Всі діти на світі, а особливо, мабуть, хлопчаки, люблять мріяти про дивовижні пригоди, далекі острови, зустрічі з індіанцями та перемоги над злими піратами, мріють опинитися в чудовій країні, де живуть феї, русалки, ельфи… Дорослі скажуть, що таке. буває, але ми то з вами, хлопці, знаємо, що в дитинстві можливі будь-які дива, варто тільки в них повірити. Можна навіть навчитися літати, як дивовижний хлопчик Пітер Пен, який не лише літав, жив на чарівному острові, а й навіть мав свою фею! Щоправда, слід зазначити, це був єдиний у світі хлопчик, якому це вдалося. Може тому, що він нізащо не хотів стає дорослим? У Лондоні, в парку Кенсінгтон навіть є пам'ятник Пітеру Пену. Як ви не знаєте цієї історії?
Це було давно, коли мати була маленькою. Жила у Лондоні дівчинка на ім'я Венді. Одного вечора на небі було дуже багато зірок. Всім відомо, що коли небо просто «сперчене» зірками найчастіше відбуваються всякі дива. У відкритому вікні дитячої з'явився несподіваний гість – Пітер Пен. Він іноді прилітав до Лондона, заглядав у освітлені вікна, сподіваючись колись побачити маму. Виявляється, в ранньому дитинстві Пітер примудрився випасти з коляски та загубитися.
Але цього разу він зустрів зовсім не маму, а няню дівчинки Венді – Нену (у Лондоні собаки дуже розумні та працюють нянями). Зустріч із собакою, навіть найрозумнішою, завжди сповнена несподіванок.
Для Пітера вона закінчилася тим, що він, жах!, втратив свою тінь. У літаючого хлопчика Пітера, звичайно, є своя Фея, непосида Дінь-Дінь, вона завжди допомагає йому. Але допомогла Пітер зовсім не Дінь, а господиня кімнати дівчинка Венді, розбуджена шумом.
Виявляється від дівчинки дуже багато користі: вона може пришити тінь, з нею можна дружити, навіть обмінятися «поцілунками» (адже наперсток і жолудь можна вважати «поцілунками»), а головне вона згодна стати мамою (!) Пітеру та його друзям, таким самим як він втраченим хлопчакам.
Вирішено! Пітер і Венді вирушать у політ на Острів загублених хлопчаків. Небагато чарівного пилку з крилець Дінь-Дінь – і вони вже летять серед зірок!
Ось нарешті і він, загублений Острів небувалої краси, дивовижних зустрічей із феями, небаченими тваринами, хоробрими індіанцями – острів чудес та… небезпек. Ніколи не можна забувати, що злі пірати та їхній підступний ватажок Джеймс Крюк – страшні вороги хлопчаків. До повернення Пітера вони приготували жахливий подарунок - величезний отруєний торт.
Безтурботні хлопці нічого не знали про це. Вони чекали на повернення друга біля свого улюбленого Живого Дерева (на якому росте все найсмачніше, що захочеш). Першою на Острів повернулася Дінь – Дінь.
Фея дуже образилася на Пітера за те, що має нову подружку – Венді. Знаючи, що хлопчаки ніколи раніше не бачили дівчинку, Дінь попросила одного з них підстрелити до обіду птаха, що пролітав, а це летіла Венді! На щастя стріла, пущена простодушним малюком із цибулі, потрапила у жолудь – подарунок Пітера.
Дівчинка жива! А ось підступна Дінь покарана. Вона більше не буде феєю Пітера Пена, цілий тиждень!
А Венді буде відтепер мамою втрачених хлопчаків. Щасливі діти вирішили збудувати будинок, де на них завжди чекатиме улюблена мама.
Проте новосілля мало не обернулося трагедією. Пірати підсунули хлопчакам смертельне частування - отруйний торт. Але вони не врахували, що мама нізащо не дозволить дітям їсти частування невідомого приготування та ще брудними руками. Хлопчики врятовані!
Пітер вирішив показати Венді свій чудовий Острів! У блакитній лагуні діти граються із русалками. У заповідному гаю у хлопців відбувається дружня зустріч із індіанцями. З ними Пітер укладає союз проти Піратів. Талісманом союзу став торт, його вже ніколи ніхто не з'їсть (оскільки талісмани не їдять!). У союзі з індіанцями хлопчаки виграють бій із піратами, що раптово напали. Гак зганьблений. Він у страху тікає, переслідуваний жахливим Крокодилом, що одного разу вже поранив Пірата (Це годинник Крюка цокає в животі Крокодила).
Ображений пірат вирішив вдатися до останнього засобу - він приготував Пітер отруйний напій. Хлопчика рятує його фея, всіма забута Дінь – Дінь, випивши отруту замість Пітера. Що ж урятує саму Фею? Тільки кохання та гаряче бажання дітей. Дінь – Дінь житиме! А ось пірат Крюк немає, його все ж таки наздогнав Крокодил. Так лиходію і треба!
Хлопчаки святкують перемогу. Але настає вечір. Венді співає хлопчикам перед сном пісню про справжню маму, яка завжди чекає на дітей додому. Венді та хлопчаки, які тепер будуть її братами, повертаються додому, до мами. І лише Пітер Пен, дивовижний хлопчик, що вміє літати, назавжди залишився на Острові Дитинства. Але ми віримо, що одного вечора, коли на небі буде дуже-дуже багато зірок, він знову зазирне у чиєсь вікно.
