Музичне виховання - це не виховання музиканта, а насамперед людини. В. А. Сухомлинський

Дитячий хоровий спів як мистецтво розвитку унікальних духовних та естетичних якостей людиниДо ідей естетичного виховання, зокрема, засобами співочого мистецтва, зверталися філософи, педагоги, музиканти усіх часів. Задача, що вони ставили перед собою - як за допомогою мистецтва виховати почуття людини, зробити благородними його подуми та діяння.В античні часи відношення до музики було як до заняття, що за своєю важливістю не поступається медицині. Наприклад, Арістоксен (близько 354-300 р. до н.е.) казав, що «тіло очищає врачування, а душу - музика, як мистецтво співу зі словом». Приймати участь у хорі в ті часи вважалося священним обов’язком. За словами Платона, хоровий спів є «божественним та небесним зайняттям, що укріплює все добре та благородне в людині», це один з елементів освіти, та слово «неосвічений» трактували, як «той, що не вміє співати у хорі». Аристотель (384-322 р. до н.е.) відмічав вплив хорової музики на людську етику та писіку та стверджував, що «навчання співу слід починати з юного віку». Про важливість співочого мистецтва свідчать й праці Цицерона (100 р. до н.е.). Ті ж думки висловлювали й Квінтиліан, Горацій, Гимерій.

В період античності неодноразово була відмічена магічна сила впливу співочого мистецтва на душу людини та необхідність його як предмету виховання. В середні віки усе визначалося догмами церкви, але, відкидаючи античні ідеали, церков все ж не заперечувала чудотворності впливу хорового мистецтва. Іоанн Златоуст (350 е. н.р.) писав про спрямованість слуху до благозвучності, що є настільки великим, що, захопившись мелодією, людина з радістю відмовиться від їжі, пиття та сну. Схилявся перед мистецтвом й Василій Кесарійський (330 р. до н.е.), що бачив дивовижну силу єднання людей, об’єднуючи через унісонний хоровий співе роз’єднаних, примірюючи тих, що ворогують й з’єднуючи їх в союзі дружби.

В Росії ж хоровий спів головував. Відкривалися співочі школи. Одне з найперших згадок про дитячий спів - 1621 р., де хлопці разом з дорослими чоловіками співали у храмах. З’являється новий стиль хорової музики - партесний спів, де розподіл голосів здійснюється від 3 до 12, до 16,24 й навіть 48 голосів.

Добре відомо, що спів, особливо хоровий, тобто спільний - це точний показник духовного здоров’я нації. У дореволюційній Росії усі обряди - народження, вінчання, погребіння – супроводжувалися співом. На всіх святах народ співав. У кожній приходській школі, реальному училищі, гімназії, інституті - у будь-якому учбовому закладі полюбляли та вміли співати красиво, на декілька голосів. Саме на базі загальної співочої хорової культури розвинулася унікальна музична культура народу. Росія славилася багатоголосним хоровим співом, своїми дивовижними талантами: співаками, композиторами, віртуозами-музикантами. Величезна роль в музичній просвітницькій діяльності належала вчителю, що був всебічно, в тому числі й музично освічений. Ще в давнину знали, що буква, цифра, нота - рідні сестри освіти.

Сьогодні, нажаль, доводиться констатувати той факт, що маючи окремі позитивні результати у співочій хоровій роботі із дітьми, ми ось вже десятиліттями постійно втрачаємо традиції спільного співу, серйозного відношення до музики загалом.

Хоровий спів - мистецтво унікальних можливостей, як виконавських, так и освітніх. Він завжди був, є та буде невід’ємною частиною вітчизняної та світової культури, незамінним, тим, що перевірений століттями, фактором формування духовного, творчого потенціалу суспільства. Хоровий спів з його багатовіковими традиціями, глибоким духовним змістом, величезним впливом на емоційний, моральний устрій як виконавців, так і слухачів, залишається випробуваним засобом музичного виховання.

Хоровий спів як виконавче мистецтво найбільш доступний та улюблений вид дитячої творчості. Воно не потребує якихось додаткових затрат, оскільки людський голос є універсальним та загальнодоступним. Виконуючи музичні твори, дитина не тільки долучається до музичної культури, але й сам створює музичну культуру: художні цінності. Процес хорового музикування, що вірно організовано, виявляє та задіює цілий спектр якостей учасників: це й музичні здібності, й особисті якості. Таким чином дитяча хорова творчість покликана виконати основну  виховну функцію через наступні:

• Пізнавальну
• Естетичну
• Рекреаційну
• Функцію спілкування

Найновіші наукові дослідження, досвід роботи дитячих садочків, шкіл, історичний досвід кажуть про те, що хоровий спів впливає не тільки на емоційно-естетичний устрій особистості дитини, а й на його розумовий розвиток. Виховання слуху та голосу відбивається на формування мови, а мова є матеріальною основою мислення. Окрім того, виховання музичного ладового почуття пов’язане зі створенням у корі мозку людини складної системи нервових зв’язків, пов’язане із розвитком здатності нервової системи до найтоншого регулювання процесів збудження та гальмування (а разом з тим й інших внутрішніх процесів), що проходять в організмі. А ця здатність нервової системи, як відомо, лежить в основі усілякої діяльності, в основі поведінки людини. Відмічається, також, що планомірне вокально-хорове виховання благотворно впливає й на фізичне здоров’я дітей, оскільки дитячий голос має особливі якості, відмінні від якостей голосу дорослого: дитячі голосові зв’язки коротші й тонші, звідси й особливе звучання дитячих голосів - легке, високе. Також гортань дитини у 2-3,5 рази менша, ніж у дорослого, тому звук, що створюється у гортані, дуже слабкий. Легені дітей також малі за своєю ємністю, тому немає сили звуку. "Співати хоче й може практично кожна дитина, а голос - це саме той інструмент, що доступний кожному.

Розвиток слуху, музичної пам’яті, координації між слухом та голосом в повній мірі сприяє загальному розвитку, здоров’ю дитини, становленню повноцінної творчої особистості. Багато з дітей, хто виріс, не навчившись співати, слухати та чути музику, зберігають до неї неприязнь. Музика не ввела їх й світ емоційних переживань, не дала радощів - це відбивається на характері людини та його відношенні (запереченні) до музики загалом. Вважаємо головним виховання у дитини «чуйного музичного вуха» й емоційної чуйності – саме тих компонентів музичності, без яких неможливо долучити дитину до світу прекрасного, неможливе й цілісне виховання особистості.

Світ дитинства - найдивовижнішій та неповторний у житті кожної людини. Психологами давно встановлено, що вік 2-5 років найсприятливіший для інтенсивного, творчого розвитку дитини. Ніхто вже не сперечається, що вчити грамоті та ліченню треба до школи, проте, нажаль, мало хто впевнений у необхідності ранньої музичної освіти. Недивлячись на те, що у дитячих саках накоплений позитивний досвід, музичні заняття там несуть, скоріш, розважальний характер, тому результати такої роботи на повністю не задовільнити не можуть. Не у всіх випускників дитячого садка розвинений музичний слух, серед них є "гудошніки", - діти, що не можуть координувати голос та слух, майже ніхто з дітей не знайомий з основами музичної грамотності. Адже розвиток слуху, музичної пам’яті, координації між слухом та голосом, все це у величезній мірі сприяє загальному розвитку, здоров’ю дитини, становленню повноцінної творчої особистості. Та навпаки, нерозвиненість музичного слуху, невміння правильно заспівати ту чи іншу пісню, створюють різноманітні комплекси у дітей. Потрапивши до категорії тих, кому нібито «Ведмідь наступив на вухо», дитина або замовкає взагалі, або починає співати гучніше за інших, викликаючи незадоволення оточуючих. Багато дітей, ставши дорослими, що так і не навчилися співати, зберігають свою неприязнь до музики. Музика не дала їм радощів, на заняттях, вони почуваються неповноцінними, "білими воронами", и для багатьох це відчуття відбилося на їх характері, звідси відкидання значення музики взагалі.

Природа обдарувала усіх по-різному: правильне інтонування мелодії, ця здатність є в усіх фізично здорових дітей. Просто кожен потребує до себе різного підходу: хтось засвоює нальоту, і працювати з такими лише задоволення; для досягнення успіху іншими треба докласти багато зусиль; треті потребують довготривалої кропіткої праці без швидких результатів. Але вирішити проблеми музичного слуху та його координації з голосом необхідно ще у дошкільному віці. І ми знаємо сотні прикладів, коли у досвідчених педагогів сто процентів дітей розвивають свій музичний слух та голос. Хорова музика належить до найбільш демократичних видів мистецтв. Велика сила впливу на широкий загал слухачів визначив її значну роль у житті суспільства.

Виховні та організаційні можливості хорової музики вражають. В історії людства були періоди, коли хорова музика ставала засобом ідеологічної та політичної боротьби.

Так у методиці роботи з дитячим хором завжди існували та існують різні аспекти. Взагалі, долучення дітей до музики завжди починається через спів. Саме співом діти починають займатися з раннього віку, ще в дитячих садках. Отже – спів є доступним видом музичного мистецтва. І вдосконалення у цій сфері завжди актуальні. В процесі навчання співу розвивається етичне виховання, що пов’язане з формуванням особистості дитини, а також його музичні дані у відповідності до голосу. У наш час вокальне виховання дітей здійснюється у дитячій музичній школі, в хорових студіях, у загальноосвітній школі (на уроках музики). Дуже цікаво й те, що дитячий спів також сприяє дослідам для медицини, психології, акустики, педагогіки та інші. Так виникає теорія та система музичного виховання дітей.

Проблема естетичного виховання засобами мистецтва, потребує поглибленого вивчення питань, що пов’язані з музичнім вихованням та розвитком учнів. Не дивлячись на усі складності та перипетії в Україні теперішнього часу, хорове мистецтво залишається життєздатними. Воно витримало суперництво із засобами масової інформації, де сьогодні зароджуються нові види творчості. На сьогодні в Україні виховні організації засобів естетичного впливу на людину, тим паче на юну, все ще не враховуються у повній мірі. І хоча ніхто не відкидає значення виховної ролі мистецтва, але ніхто й не відслідковує естетичного впливу поп-культури, не ставить бар’єр проти низькосортної художньої продукції в галузі культури, в області естетичної освіти. Вийшло, що поняття художньої (позитивної) та антихудожньої (негативної) не входять до нормативів художньо-естетичного виховання. Якщо раніше ця проблема вирішувалася шляхом застосування сили, переважно засобами цензури, а також політичними та суспільними організаціями, при цьому не завжди у справедливий спосіб, то сьогодні вважається, що кожна освічена людина зможе (повинна) сама визначати ступінь позитивного чи припустимий рівень негативного у всіх сферах життя, в тому числі і у мистецтві.

У застосуванні до дитячої психології, до дітей, значення хорового співу, як фактор виховання, що підіймає рівень усіх їх знань, зростає неймовірно. На відміну від дорослих, що навчені життєвим досвідом та сприймають мистецтво не тільки емоційно, але й на основі свого життєвого досвіду, діти, що змалечку входять у світ мистецтва, вбирає естетичні враження одночасно із сприйняттям оточуючого світу. Діти, що співають в гарному хорі, де ставляться певні художньо – виконавські задачі, виконують їх паралельно з виконанням нехай маленьких, проте для них дуже важливих «дитячих» життєвих завдань. Яка ж величезна відповідальність лягає на педагога - музиканта, на керівника дитячого хору, якому ввірене музична просвіта дітей, а значить й виховання маленької людини – майбутнього повноважного громадянина своєї країни! Хоровий спів - мистецтво масове, воно передбачає головне - колективне виконання художніх творів. А це означає, що почуття, ідеї, що закладено у слова та музику, виражаються не однією людиною, а масою людей. Усвідомлення дітьми того, що коли вони співають разом, дружно, то виходить добре та красиво, усвідомленні кожним з них того, що він приймає участь в цьому виконанні і що пісня, що заспівана хором, звучить виразніше та яскравіше, ніж якщо б він співав її сам, - усвідомлення цієї сили колективного виконання має на юних співаків колосальний вплив.

Хор - це вид мистецтва, в якому учень та вчитель - це одно ціле. Єдність слова, дихання, думки, єдність творчості та створення, єдність життя у мистецтві. Усвідомлення того, що ти маленька планета у величезній галактиці і в той же час - ти і є Всесвіт. Усвідомлення маленького у великім, та великого у маленькому.

Шеліхова О.М. (викладач музичних дисциплін ХХШ)