Китай: відкриті двері до мистецтва
Дитячий балетний театр, як явище унікальне, відомий вже майже 30 років не тільки в Україні, але й далеко за її межами у багатьох країнах світу. Його артисти із гордістю представляли свою країну та український балет на сценах театрів України, Росії, Германії, Франції, Фінляндії, Іспанії, Португалії, США, о. Тайвань, на Канарських островах, в Японії, Єгипті. Унікальність театру визначена низкою властивих йому особливостей та досягнень.
Трупа юних артистів театру – це діти, що отримують високопрофесійне навчання класичній хореографії у Харківській хореографічній школі, що базується на кращих традиціях руського класичного балету (школа А.Я. Ваганової). Репертуар ДБТ - це різноманітні, складні у професійному сенсі вистави, із «дорослою» виконавською технікою. Літні шкільні канікули 2011р. за традицією, для учнів Харківської хореографічної школи були творчо насиченими, яскравими та плідними. Вдруге юні артисти ДБТ представляли Україну і Харків у Китаї.
40 років Мойсей водив свій народ пустелею…, 40 днів подорожувала керівник ДБТ Наталя Ржевська разом з творчою командою юних артистів. Гастролі у Піднебесній (12 липня – 22 серпня 2011г.) пройшли з величезним успіхом. Маленькі глядачі різних провінцій Китаю мали можливість познайомитися з хореографічним мистецтвом своїх однолітків із далекої України.
Програма включала балет-казку Б. Павловського «Білосніжка та 7 гномів», а також концертний номер на музику композиторів XIX-XX ст. у виконанні Лондонського симфонічного оркестру «Юність Балету».
В рамках гастрольної поїздки ДБТ вперше відвідав регіон Внутрішня Монголія, відомі китайські курорти «Янь Тай» та «Циндао», що розташовані на Жовтому морі, а у завершені гастрольного туру південь Китаю місто Шеньжень, де в той час проходила Всесвітня універсіада.
Гастрольний тур складався з виступів у 15 містах Китаю на величезних сценічних майданчиках в унікальних за своєю архітектурою театральних спорудах, що представляють єдиний культурний комплекс, що включає, окрім театру, бібліотеку, виставкову залу, музей та паркову зону з обов’язковим озером. Китай – це єдина країна в світі, де існують комплекси, архітектуру яких розроблено канадськими спеціалістами, будівництво здійснюють мерії міст, а керує ними єдина Пекінська культурна компанія.
А час поїздки китайська сторона організовувала для маленьких українських артистів проживання у 4-х та 5-ти зіркових готелях, повноцінне та різноманітне харчування, а також унікальні екскурсії: монастир Шаолінь, Середньовічні храмові комплекси, Велика китайська стіна, національні парки, тощо.
Мій китайський "монолог": одкровення душі…
Опитують заслуженого діяча мистецтв України, художнього керівника Дитячого балетного театру м. Харкова (Україна) Ржевську Н.О.
Бесіду провела Котова Олена, театрознавець.
Наталя Олександрівна, коли вперше почалось Ваше знайомство з Китаєм, та яке воно для Вас мало значення?
Я вдячна долі, що на моєму творчому шляху зустрілися такі яскраві особистості, як професор Пін, Люо Кай Хонг, та звісно ж директор Китайського культурного центру "Радуга" Чу Фенлей, з яким ми знайомі більше 13 років. А почалося все з Міжнародного юнацького конкурсу класичного танцю "Кришталева туфелька", що традиційно проходить у м. Харкові (Україна) а його засновниками та установниками є Харківська хореографічна школа та Дитячий балетний театр. Усі ці чудові люди у різний час входили до складу міжнародного журі. Вистави ДБТ, що їх побачили китайські колеги, справили на них дуже сильне враження, і ми отримали запрошення на гастрольний тур до Китаю. Це було рік тому. Тоді ми відвідали провідні мегаполіси Китаю – Пекін, Шанхай та острів Хайнань. Дух захоплює, коли згадуєш маршрут вздовж Великої Китайської Стіни. Тоді ми вперше познайомились з юними китайськими глядачами. Впродовж гастролей були представлені балети-казки "Попелюшка" С. Прокоф’єва та "Білосніжка та семеро гномів" Б.Павловського.
Пройшовши крізь такі величезні міста та не менше величезні сценічні майданчики, я не могла уявити, що Китай настільки багатоликий. Я багато читала та усвідомлювала, що сьогодні в Китаї відбуваються грандіозні перетворення у всіх сферах життя. Але головне, що я побачила, це те, як змінюються люди! Вони несуть в собі величезну програму творення. Тоді я вперше зрозуміла, що ми опинилися з дітьми у Китаї з особливою об’єднуючою місією. Адже світ – Єдиний!
Пройшов рік, і юні танцівники знову прилетіли до Піднебесної. Що змінилося за цей час?
Сьогодні Китай ставить на перше місце – розвиток Культури. Створена нова незвична Програма "Відкриті двері до мистецтва". На мій погляд, вона дуже важлива, адже через мистецтво розмовляє наша Душа!
Всім цим керує Пекінська компанія. З цієї грандіозної ідеї й народилося будівництво 24 х провідних сценічних майданчиків, на 15 з яких ми мали щастя працювати. Проект створення комплексів – центрів мистецтв вражає своєю масштабністю, глибоким усвідомленням та розуміння значення розвитку культури, гармонії духовності, творчості та природи. Це театри, бібліотеки, музеї, величезна паркова зона та обов’язкова водойма (найчастіше озеро).
Чи відрізняються ці споруди поміж собою, ті що їх об’єднує?
Кожен центр є неповторним та індивідуальним у всіх сенсах: і за архітектурою, і за структурою своєю, точнісінько як неповторні міста Китаю. Та все ж таки вони поєднані якимось особливим духом та устремлінням. Усі заходи, що проходять там надзвичайно продумані. Величезні зали, що розраховані на 2 тисячі місць, на наших виступах були переповненими. Почуття, що виникають при цьому неможливо виразити словами.
Хто є авторами архітектурних проектів?
Дивує та вражає політ фантазії канадських архітекторів, що здійснили архітектурні рішення. Будували ж ці комплекси мерії цих невеличких китайських містечок.
Який з театрів справив на Вас найсильніше, найяскравіше враження?
Усі!!! Проте особливо я б хотіла виділити театр у Чунцин. Це приголомшлива концертна зала, що розташована у центрі міста на півострові де зливаються ріки Янцзи та Jialing. Театр розроблено таким чином, щоб виразити тему "самотньої парусної шлюпки та віддаленої тіні". З її світло-зеленим фасадом Plexiglas, уся структура нагадує "скляний човен часу", стверджуючи вічний рух з минулого до майбутнього.
Ми були в тій дивовижній концертній залі вдруге, та побачили, що перед нею були висаджені дерева. З якою ж любов’ю за ними доглядають! Це варте найглибшої поваги. Також приємно вразило те, що на стінах висіли величезні фотографії з наших вистав "Попелюшка" та "Білосніжка та семеро гномів". Ми знаємо, що у розвиток цього та інших міст були вкладені величезні кошти, але перетворення, що трапилися протягом одного року - вражають! Як швидко здійснюється сьогодні реконструкція міст у Китаї – як у казці: "Місто виросло за одну ніч!"
У чому ж секрет, Ви як гадаєте?
У особливому стані та пристрасному бажанні держави змінюватися. Вийти зі старих місць. Дійсно, зміни скрізь! Сьогодні ви рідко зустрінете будівлі старої забудови, навіть 5-поверхівки замінюють нові споруди. Будучи у великих містах, не підозрюєш, що Китай – одна з найзеленіших країн. Незвичайна краса гір, та дороги, що проходять крізь них на сотні та тисячі кілометрів, піднімають тебе на таку висоту, що починаєш усвідомлювати що таке Вічність!
Як мудро та ретельно здійснена задача з’єднати усі міста прекрасним дорогами, не дивлячись на географічні складності Китаю. А які мости? Просто фантастика! Вони йдуть на багато кілометрів, й не тільки з’єднують території, а й бережуть людей, тварин…
А що за диво – місто Шеньжень! Воно було заключним у наших гастролях. Місто розташоване на півдні Китаю, у провінції Наншань та межує з Гонконгом. «Шенжень Поли Театр» – найбільший центр мистецтва у Гуандуне та гонконгській області. Ввійшовши до нього, потрапляєш у величезний хол без жодного стовпу, а погляду з’являється глядацька зала, підлога якого вкрите натуральним дерев’яним шаблонним камінням, що імпортовано з Італії, стіни прикрашені італійським жовтим travertine. Акустика у цьому театрі – одна з кращих у країні.
Трудно відмітити чи виділити якийсь один театр, це все одно, що у коштовному розсипу самоцвітів відшукати кращий.
Не можу не згадати «Qintai» - Великий театр в Ухані, що розташований на берегах Місячного Озера біля ріки Ханьшуй, поруч з павільйоном «Qugin», та створює коло Місячного Озера культурний тематичний парк. Проект за формою, не тільки нагадує давній музичний інструмент, а скоріш резюмує його істотні лінії.
Ще «Dongguan Julan Великий театр» розроблений відомим театральним проектувальником Карлосом Оттом. Форма будівлі відображає спідницю танцівниці Фламенко, що обертається, та несеться крізь центральну площу Dongguan.
Цей перелік можна продовжувати та продовжувати…
Наталя Олександрівне, Ви були у багатьох країнах, зустрічалися із різними глядацькими аудиторіями. Що відрізняє китайських маленьких глядачів?
Дітей у Китаї називають "Наше Сонце". Це стало одним з великих здивувань для нас. Трепетне ставлення до дітей, бажання зробити усе, щоб твоя дитина була щасливою, створює особливу атмосферу у глядацькій залі. У Китаї досі більшість сімей мають одну дитину, у відповідності до державних обмежень. Тому на одного маленького глядача припадає 4-5 дорослих. Китайські діти – чудові глядачі. Вони радіють, співчувають героям, щиро виражають свої почуття, та енергія що йде з глядацької зали, створює дивовижну, піднесену атмосферу радощів, єдності зали та сцени. Особливо я чекала на свій вихід на авансцену, для проведення у антракті фрагменту класичного уроку з глядачами за зразком наших учнів. Який же це був неповторний, благосний процес. Вони усе старанно виконували, та їм це подобалося, я відчувала. Коли ж наші артисти покували рухи, що глядачам не вдавалося відтворити, їх захвату та захопленню не було меж.
Китайські діти дуже відкриті та дуже люблять фотографуватися з героями балетів, що ми з великим задоволенням і робили.
Що ж дали ці дві гастрольні поїздки українським дітям, вашим вихованцям, юним танцівникам Дитячого балетного театру?
Насамперед – дотик до іншої культури, дуже давньої та глибокої. Знайомство з видатними історичними пам’ятниками та Чудесами Світу, такими як: Велика Китайська стіна, Монастир Шаолінь, давні храми та музей Чингісхана у Внутрішній Монголії. Усі, хто був нами поруч, були до нас дуже добрими та уважними. У театрах, готелях, ресторанах ми скрізь зустрічали підкреслено-ввічливе ставлення та повагу з боку обслуговуючого персоналу. Тому щиро усім вдячні.
І на заключення, Наталя Олександрівне, чому саме Ваш театр було двічі запрошено до Китаю?
Ми добре розуміємо, що значить виховання дітей шляхом Творчості, приділяючи багато уваги сценічній практиці у Дитячому балетному театрі. Дитину треба провести крізь процес творіння. Цей процес, я вважаю, у першу чергу хвилює людей, які створюють такі видатні Програми!
Діти у залі й діти на сцені. Трапляється взаємообмін позитивною енергією. Глядачі стикаються зі справжнім, серйозним, складним мистецтвом класичного танцю, та трапляється те Велике Очищення, що його давні греки називали – Катарсис.
Шляхом процесу творення можна усвідомити Світ, що швидко змінюється, де, здається, завжди будуть присутніми Дива: Диво Дитина та Диво-Мистецтво.